23 січня 2020 року Донецький апеляційний суд залишив без змін ухвалу суду першої інстанції, якою обвинуваченому С., обвинуваченому Л. та обвинуваченому С. продовжено строк тримання під вартою до 60 днів, тобто до 15 лютого 2020 року включно.
Повний текст ухвали складено 28 січня 2020 року.
Не погодившись з ухвалою Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 18 грудня 2019 року захисник обвинуваченого С. подав апеляційну скаргу та просив передати обвинуваченого під особисту поруку або обрати запобіжний захід не пов'язаний із позбавленням волі.
Колегія суддів зробила висновок, що апеляційна скарга захисника не підлягає задоволенню.
Суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції про продовження терміну дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого С., оскільки більш м’який запобіжний захід може не забезпечити відповідну процесуальну поведінку обвинуваченого, запобігання перешкод по справі та запобігання продовження злочинної діяльності.
При цьому колегія суддів врахувала, що С. обвинувачується у вчиненні ряду злочинів, за один з яких діючим законодавством передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від десяти до п’ятнадцяти років або довічне позбавлення волі, у зв’язку з цим, у разі не застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обвинувачений, розуміючи тяжкість можливого покарання, може переховуватись від органів досудового розслідування та суду. Крім того, може впливати на свідків у даному кримінальному провадженні шляхом підбурювання, підкупу, вмовлянь або погроз на зміну показань.
Водночас апеляційним судом взято до уваги практику Європейського суду з прав людини, а саме рішення «Ілійков проти Болгарії», відповідно до якого «суворість передбаченого покарання», є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
«Колегія суддів вважає недоцільним застосування до обвинуваченого С. більш м’яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою, що забезпечить виконання останнім належної процесуальної поведінки протягом розгляду кримінального провадження. При цьому, застосування інших запобіжних заходів, як альтернативи тримання під вартою є неможливим, оскільки такі не можуть запобігти ризику переховування від суду, впливу на свідків», - зазначено в судовому рішенні.
Ухвала остаточна та оскарженню не підлягає.
Текст вказаного судового рішення можливо знайти в Єдиному державному реєстрі судових рішень за номером 220/1674/18.
Довідково: громадянин С., громадянин Л. та громадянин С. обвинувачуються у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 257 (Бандитизм), ч.3 ст. 28, п.п. 1,4,6,12 ч.2 ст. 115 (Умисне вбивство), ч.4 ст. 187 (Розбій), ч.1 ст. 263 (Незаконне поводження зі зброєю, бойовими припасами або вибуховими речовинами) Кримінального кодексу України.
За інформацією прес-служби Донецького апеляційного суду
E-mail: press@dna.court.gov.ua
_03_03.png)
